Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?

6 місяців тому Mariya Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?
Доля транзиту блакитного палива в країни Євросоюзу через територію України після 2019 року, коли закінчується термін чинного контракту з Росією, до цього часу залишається невідомою.

Остання так і не погодила проведення тристоронніх переговорів з даного приводу. Перемога НАК «Нафтогаз України» в Стокгольмському арбітражному суді в суперечці проти російського «Газпрому», а також прагнення Кремля завершити будівництво «Турецького потоку» і «Північного потоку-2» в обхід нашої країни, які істотно підірвуть її транзитний потенціал, ще більше ускладнили цей процес, інформують Економічні Новини.

Відносини між українським «Нафтогазом» і російським «Газпромом» давно перейшли виключно в площину судових розглядів. Українська сторона вже більше трьох років не купує газ у країни-агресора. Остання, в свою чергу, відмовляється платити більше 2 млрд дол. згідно програного в Стокгольмському арбітражі позову і всі сили направила на будівництво обхідних газопроводів, які повинні істотно знизити транзит через українську ГТС. Нагадаємо, «Турецький потік» протяжністю близько 1100 км буде складатися з двох ниток загальною потужністю 31,5 млрд м3 газу на рік. Перша нитка призначена для поставок газу турецьким споживачам, друга – для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи. У 2019 планується завершити будівництво приймального терміналу і сухопутної ділянки на території Туреччини. Також «Газпром» веде роботу з підготовки маршрутів транспортування за межами Туреччини. Втім, особливе занепокоєння Києва та ряду європейських країн викликає будівництво «Північного потоку – 2», після реалізації якого буде побудовано дві нитки газопроводу по дну Балтійського моря з РФ до Німеччини. Потужність газопроводу складе близько 55 млрд. куб.м. газу на рік.

Проти будівництва газопроводу активно виступає Вашингтон. Раніше держсекретар США Майк Помпео заявив, що «Північний потік-2» підриває «економічну і стратегічну безпеку» України. Американський президент Дональд Трамп не раз критикував керівництво Німеччини, втому, що вони є «заручниками» Кремля. У Білому домі навіть зажадали від учасників вийти з проекту, погрожуючи санкціями тим, хто цього не зробить. Натомість США пропонують європейським партнерам власний проект, що має на увазі будівництво в Європі регазифікаційних терміналів для поставок американського скрапленого природного газу. Однак в Берліні запевняють, що «Північний потік-2» носить виключно комерційний характер і поки не мають наміру від нього відмовлятися, одночасно наполягаючи на збереженні транзиту по території України.

Поки будівництво даного газопроводу дещо застопорилося в силу позиції Вашингтона, проте, на жаль, роботи по його експлуатації будуть закінчені, хоча і з запізненням. Очевидно, що в даний момент Кремль очікує рішення Данії щодо реалізації проекту, після чого стане ясно, затримається його будівництво на півроку, або він запрацює з 1 січня 2020 року, як було заплановано.

Як відомо, тільки один з трьох варіантів проходження газопроводу, які зараз розглядає Копенгаген, призведе до затримки його будівництва. Але навіть ця обставина не гарантує Україні збереження її транзитного потенціалу. У Кремлі свідомо можуть піти за сценарієм, коли просто обмежать постачання газу в Європу до контрактних мінімумів, що призведе до підвищення цін на блакитне паливо і дозволить РФ з позиції сили диктувати свої умови європейцям для усунення перешкод щодо реалізації проекту. У нових реаліях для України вкрай важливо мати можливість скористатися передбаченим транзитним контрактом правом на перегляд тарифу для отримання компенсації за прискорену амортизацію і знецінення вітчизняної газотранспортної системи (ГТС) як наслідок втрати транзиту. Але для цього необхідно здійснити анбандлінг (від англ. Unbundling – розукрупнення, відділення, поділ – ред. ) вітчизняної газотранспортної компанії.

Анбандлінг прописаний в законі про ринок газу і є однією з умов Третього енергетичного пакета ЄС. Згідно з європейським законодавством, активи з транспортування, видобування та постачання газу не можуть бути зосереджені в руках одного власника. Йдеться про відділення зі структури НАК газотранспортних активів і передачі функцій по транзиту газу від «Укртрансгазу» новому незалежному операторові ГТС – компанії «Магістральні газопроводи України» (МГУ). Процес буде вважатися успішно завершеним, коли МГУ отримає підтвердження свого незалежного статусу від українського галузевого регулятора (сертифікацію) та Секретаріату Енергетичного співтовариства ЄС. Очікується, що це повинно підвищити рівень довіри європейських країн до України як до надійного транзитного маршруту і дозволить залучити іноземного партнера в капітал системного оператора ГТС на умовах 49%.

Провести реформу НАКу керівництво країни намагається вже п’ятий рік поспіль. За цей час Кабмін, Нафтогаз і МГУ так і не дійшли єдиної думки, як проводити анбандлінг. Європейське законодавство передбачає кілька моделей його проведення. Спочатку влада заявляла, що будуть слідувати тій, яка має на увазі поділ компанії за структурою власності – Оwnership Unbundling (OU).

Зараз «Укртрансгаз» – здійснює управління активами. OU – це модель, яка згідно зі статтею 23 Закону України «Про ринок природного газу» передбачає, що оператором ГТС може бути виключно власник ГТС, крім випадку, визначеного частиною першою статті 27 цього ж закону. Це виняток було зроблено для українських реалій, де ГТС повинна знаходиться в 100% державної власності і компанія-оператор може не бути власником. Ця модель добре працює, якщо власник самостійно управляє ГТС і не планує залучати партнера. Така норма не суперечить директивам Третього енергопакету і була узгоджена Європейським Енергетичним Співтовариством.

Керівництво НАК «Нафтогаз» має своє бачення щодо створення незалежного оператора ГТС, тому запропонувало реалізувати іншу модель анбандлінга, яка також передбачена європейським законодавством – Independent System Operator (ISO). У разі її реалізації газотранспортні активи також виділяються зі структури НАК в незалежну державну компанію, а управління ГТС буде передано іншій компанії-оператору. Ця модель зручна, коли необхідно залучити партнера в ГТС.
Однак потреба в залученні партнера в управління ГТС всебічно не проаналізовані. Уряд, після проведення консультацій з європейськими операторами ГТС, отримало рекомендацію, що української ГТС потрібен консультант, а не партнер по управлінню.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, вже після того як анонсував свою відставку, підтвердив, що вибрав модель OU – відділення діяльності транспортування природного газу від видобутку, постачання і розподілу, передбачену статтею 23 Закону України «Про ринок природного газу», як модель відділення оператора ГТС Україна, яка виконує норму закону про те, що ГТС України знаходиться у державній власності і не підлягає приватизації.

Згідно з новою постановою Кабміну, чиновники вирішили вже в червні визначити МГУ «суб’єктом управління» держактивів, які знаходяться на балансі «Укртрансгазу». Передача їх на баланс МГУ повинна відбутися 31 грудня цього року. Варто зазначити, що відповідний документ уряд приймав непублічно, офіційно не погодивши його фінальну редакцію з міжнародними партнерами і «Нафтогазом».

Що стосується безпосередньої передачі активів новому оператору ГТС, в цьому питанні Кабмін вирішив діяти наступним чином. Зокрема, для початку передавши 100% акцій МГУ «у тимчасове управління» «Нафтогазу». У структурі НАКу ця компанія повинна залишатися аж до 1 січня. Разом з тим, необхідно «передбачити безумовне повернення цього пакета акцій” не пізніше цього дедлайну. До цього моменту МГУ повинна бути наповнена активами. Новий оператор повинен «забрати» у «Нафтогазу» не тільки ГТС, а й сервісні служби, а також підземні газові сховища. Щоправда, багато хто вважає, що передача «проблемних» активів явно не додасть інвестиційної привабливості газотранспортної компанії. У Кабміні ж, навпаки, впевнені, що «без всіх цих активів газотранспортна структура не зможе повноцінно працювати і не буде незалежною від НАКу».

Нова постанова Кабміну визначає терміни, в які Міненерговугілля, МЕРТ, Мінфін, Фонд держмайна, Антимонопольний комітет і галузевий регулятор – НКРЕКУ – повинні винести на розгляд уряду пакет документів, який регулює процес анбандлінга. Однак, з огляду на поточну політичну ситуацію в країні, їх прийняття та реалізація можуть затягнутися на невизначений час.

Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Маруничсумнівається, що глава НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв буде виконувати рішення Кабміну про розподіл компанії, оскільки сторони від початку дотримуються різних точок зору з приводу анбандлінга. Крім того, з огляду на, що Кабмін буде змінюватися, поки не ясно, чи зможе новий уряд проконтролювати реалізацію даного плану поділу компанії. «Ця історія знову показує, що «Нафтогаз»- це неконтрольована організація, керівництво якої не бере до відома постанови уряду. А тому – не факт, що Коболєв взагалі буде виконувати нове рішення», – вважає експерт.

Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?«Чим довше ми будемо затягувати цей процес і не мати незалежного оператора, тим складніше нам буде укласти контракт за європейськими правилами з російською стороною. Ми вже і так затягнули з цим. Постійно якісь суперечності між Кабміном і НАК «Нафтогазом» про те, якою може бути ця модель. Це все недоліки тієї системи управління, яка склалася сьогодні в паливо-енергетичному комплексі», – сказав «ЕН» екс-міністр палива і енергетики Юрій Продан.

Він вважає, що сторони можуть домовитися яким повинен бути анбандлінг. «Я не бачу серйозних принципових моментів, щоб не поставити крапку в цьому процесі. Мені не зрозуміло, чому це питання переходить у політичну площину і неможливо домовитися, щоб дійсно зрозуміти: чи є загроза нашим справам в арбітражі чи ні. Сторонам необхідно визначитися, яка модель більш прийнятна і відповідає національним інтересам країни», – заявив Продан. Щоб мати більш незалежного оператора ГТС бажано його вивести з підпорядкування НАК і потім шукати інвестора для того, щоб зберегти ті необхідні економічні обсяги газу, які забезпечать прибуток. «У нас два союзника – це США і Європа. Хоча позиція в європейських країнах відрізняється, якщо говорити про Німеччину. Тому нам сьогодні необхідно домовлятися з Єврокомісією для того, щоб мати спільне рішення, яке дозволить нашій ГТС бути присутньою в проектах з транспортування газу в Європу», – резюмував він.

Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?« Сьогодні спостерігається зміщення акцентів реальної проблеми на вигадану. Реальна проблема полягає в тому, що реальний інвестор зайде в українську ГТС, коли буде реальний проект. Більш того, юридично підкріплений, аргументований і підтриманий з боку держави. А у нас нічого цього немає. Інвестори планують заходити на українську ГТС, інвестувати і включатися в цей процес. Але питання в тому, куди заходити? Анбандлінга – немає. Контрактів з «Газпромом» – немає. І розуміння, як будуть укладатися ці контракти, також немає », – сказав «ЕН» експерт з питань енергетики Валентин Землянський.

За його словами, переговори з РФ щодо транзиту газу в Європу через українську територію сьогодні зайшли в глухий кут, тому що сторони не можуть знайти навіть приблизних точок дотику. «У цьому випадку Європа чекає. По-перше, чекає можливих форс-мажорів, хоча я не дуже вірю в можливість виникнення кризи 1 січня, але все можливо, тому що «умом Россию не понять». А по-друге, європейці чекають якихось рішень від України. А цих рішень немає. Коболєв повинен був зробити процес анбандлінга ще в лютому минулого року», – зазначив Землянський. Він також звернув увагу, що і та й інша модель анбандлінга вимагає змін в законодавстві.

«З урахуванням того, що відбувається в парламенті ми розуміємо, що ніхто ніяких змін в законодавство вносити не буде … Тому, що буде відбуватися найближчим часом прогнозувати складно. Поки ніяких сигналів або маяків, які б говорили про рух не спостерігається. Коболєв просто не зацікавлений в цьому. Він хоче зберегти контроль над ГТС. Більш того, ніякої відповідальності він за це не несе. Ми вже бачили, чим закінчилася історія зі спробою зміни голови правління НАКу. Нічим. Переуклали договір і знову призначили Коболєва. Чого йому боятися?», – резюмував експерт.

Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?«НАК« Нафтогаз України »не може проводити процедуру анбандлінга, тому що компанія є просто суб’єктом господарювання, а не органом державної влади і не є власником« Укртрансгазу ». Держава, в особі Кабміну – власник ГТС, «Укртрансгазу» і «Нафтогазу». Якщо Кабмін перекладає відповідальність за проведення анбандлінга на НАК «Нафтогаз», тим самим уряд ухиляється від виконання своїх прямих обов’язків по відділенню «Укртрансгазу» від «Нафтогазу», – сказала «ЕН» експерт з питань енергетики Марія Яковлєва.

Вона нагадала, що два роки тому робоча група під головуванням віце-прем’єра Володимира Кістіона по реформуванню НАК «Нафтогаз України» і процедури анбандлінга дуже детально і ретельно відпрацювала всі можливі варіанти анбандлінга.

«І тільки один єдиний варіант виявився найефективнішим, простим і економічно вигідним, який не вимагає законодавчих змін, додаткового фінансування і збільшення тарифу. А саме: передача акцій «Укртрансгазу» від НАК «Нафтогаз» в управління центрального органу виконавчої влади. Це може бути Міненергетики, Мінекономіки або будь-яке інше міністерство з вибору власника (держави, в особі КМУ). Для цього необхідно лише постанова Кабміну, де акції «Укртрансгазу» передаються з управління НАК «Нафтогаз України» в управління іншого органу центральної виконавчої влади. І все. На цьому анбандлінг закінчився б. Не потрібно вносити зміни в чинне законодавство, нести астрономічні витрати на переоформлення земельних ділянок під газопроводами та підземними сховищами, піднімати тарифи для компенсації цих витрат. Створення МГУ (Магістральні газопроводи України – ред.) відбулося без належного аналізу вибору найбільш ефективної процедури анбандлінга і глобального розуміння – чи потрібні нам взагалі партнери в ГТС чи ні», – підкреслює експерт.

Яковлєва також переконана, що Україна не повинна вести переговори з Росією про транзит. «Це найголовніша стратегічна помилка за час існування незалежної України, коли є один-єдиний замовник і покупець транзиту – РФ. Жодна європейська країна ніколи не буде мати одного замовника або одного покупця, чітко розуміючи, що це є загрозою енергетичній та національній безпеці. Всі європейські країни прагнуть до диверсифікації. На жаль, наша влада вирішила, що для України абсолютно не вигідно мати замовниками транзиту цивілізовані європейські компанії, зате дуже вигідно мати одного-єдиного замовника – Росію! Саме через цю стратегічну помилку української влади Росія прийшла з війною на нашу землю, шантажує і будує обхідні газопроводи», – зазначила Яковлєва.

Виправити цю жахливу помилку, на думку експерта, можна наступним шляхом: створити незалежного оператора, завершивши процедуру анбандлінга і укласти довгострокові договори з європейськими компаніями, які купують газ у Росії по економічно-привабливих цінах на транзит і зберігання газу в наших газових сховищах .

«Якби процедуру анбандлінга завершили в 2018 році, то ми б вже давно уклали довгострокові контракти на транзит з ЄС і завантажили б нашу ГТС мінімум на 100-110 млрд.м3 на рік без принизливих переговорів з РФ. На жаль, втрачено багато такого дорогоцінного часу. І не без участі керівництва НАК «Нафтогаз України», яке робило все, щоб заблокувати процес анбандлінга. Їх найголовнішою метою було аби компанія залишилася стороною контракту на транзит, інакше вони втратили б всю свою надприбутковість (а це 40 млрд.грн в рік). Втрата такого прибутку означає для «Нафтогазу» втрату міфу про надзвичайно ефективне управління, а за ним – втрату захмарних премій і зарплат. Мені шкода, що уряд, розуміючи цю ситуацію – проявив боягузство і це дозволило сьогодні багатьом псевдо-патріотам говорити, що у нас немає іншого виходу, як тільки принизливо сідати за стіл переговорів  з країною-агресором РФ. Вихід є – позбутися газового шантажу Росії і надавати послуги транзиту виключно компаніям ЄС», – резюмувала вона.

Анбандлінг «Нафтогазу»: як поділити і себе не обділити?«Якщо НАК« Нафтогаз» проведе анбандлінг і буде створений новий оператор ГТС за межами компанії, тоді Фонд державного майна повинен буде передати права оренди МГУ (компанії “Магістральні газопроводи України” – ред) . У момент, коли це станеться, ми сподіваємося не пізніше 1 січня 2020 року, цей поділ буде вважатися завершеним. Ми очікуємо остаточного рішення Кабміну з цього приводу. Чорновий варіант, який ми бачили, передбачав, що МГУ буде передано НАК «Нафтогаз» влітку для того, щоб тут могли підготуватися і стати оператором ГТС. Потім, з 1 січня 2020 року МГУ вийде з підпорядкування «Нафтогазу» і стане незалежним. Питання в тому, які гарантії в цій постанові, щоб стався саме правильний анбандлінг. Щоб МГУ потім вийшло зі складу «Нафтогазу». Якщо цього не станеться, тоді це буде не анбандлінг, а навпаки – об’єднання. І це викликає занепокоєння міжнародних партнерів», – сказала« ЕН »директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен .

За її словами, прем’єр-міністр Володимир Гройсман взяв на себе зобов’язання створити такі необхідні гарантії. «Ми повинні побачити текст постанови Кабміну, який би підтверджував, що це трапиться. Це критичний момент для нас і всіх міжнародних партнерів, які підтримують процес анбандлінга в Україні», – додала вона.

Автор: Ксения ЛАЗОРЕНКО

enovosty.com